Грицева п'ятниця
Картина друга
Хата пана
Попенка. Довгий дерев’яний стіл. За ним лавка,на котрій сидить хазяїн і обідає.
На столі сало,м’ясо,бутель з вином,на тарілочці,окремо,двоє яєць,які в
цей момент він збирався з’їсти. Стукіт. Відкриваються двері. Першим заходить батько
із малим сином. Слідом за ним і наші свати. Всі вітаються,вклонившись
господареві.
Попенко. Ох,як вас багато. Ну,що
цього разу в тебе, Пилипе, сталося?
Пилип. Та пішов до лісу,щоб
гілок назбирати,а мене лісницюра ваш спіймав. То .що мені робити?
Попенко говорить,слухає і їсть аж за вухами лящить.Хлопець
дивлячись на пана смикає батька за штани напівголоса говорить.
Син. Тату,тату і мені хочеться яйця…
Пилип. Ти ж бач ,синку,пан у
нас не свиня,думаю всіх яєць не поїсть,то й тобі дасть.
Пан почувши таке перестав жувати. Підізвав малого
вказівним пальцем правиці до себе і тикнув прохачеві яйце.
Син. Ось ,бачите,тату,який у нас пан
добрий ,мов яйце.
Попенко. Ну йди і скажи
лісникові,що я тебе милую.
Той вклонився
господареві низенько і вийшов разом із сином.
Попенко. А вам чого молоді та
гарні?
Степан. Ми пане Власе були за
трьома морями-океанами і там вчули,що у вас є гарний товар. А в нас на нього є
купець. Славний хлопець-молодець(Степан виштовхує Грицька наперед)
Попенко. Горпино! Явдохо! А йдіть
- но сюди. Куди ви там заподілися?
Жіночий
голос із іншої кімнати.
Жіночий голос. Куди,куди. Тут ми ,ось.
Мати. Чули,чули. А чи не свати
прийшли по нашу Явдосю?
Андрій. А наш парубок козак хоч
куди: і дров нарубає і води принесе чи яблук нарвать…
Грицько.(задоволено) Ага,ага.
Степан
штовхає його тихо у спину,щоб той замовк.
Степан. Та й живе сам. А ви
,знаєте,як то одинокому. Ні обізватися до кого,ні приголубить. Ото ми і
вирішили…
Попенко. Значить свататись
прийшли?
Андрій. То виходить,що так.
Явдоха
тим часом стояла біля печі і не зводила погляду із Андрія. Грицько ж коли ті
говорили привертав увагу дівчини
наяртаченим взуттям. То притупне,то виставить ногу на перід,то змінить
позу ніг,але жодної уваги.
Андрій.А у вас дочка вже на
виданні. Гарна ж яка.Добра буде пара нашому Грицьку.
Попенко. Ну то ,може,й до столу
присядете?
Мати. Так,так.Коли є дівка у хаті,то
завжди припрошують гостей сісти,кажуть. Щоб старости сідали.
Степан. Якщо вже й до столу,то ,мабуть,згода?
Грицько.(радісно) Гарбуз.
гарбуз. гарбуз. Миленьке,золотеньке та смачненьке.
Мати і
дочка здивовано переглянулись. Явдоха покрутила вказівним пальцем біля скроні.
Мати. Та воно,кажуть люди,що наша
Явдоха не вміє шити-прясти…
Степан. Так вона ще ж молода.
Мати. Та і борщу до пуття не
наварить…
Степан. Вийде заміж,то й
навчиться.
Мати. А ще балакають,що не вміє й
печі розтопити. Вони і померзнуть взимку.
Андрій. Так наш Грицько на цю
справу мастак.
Попенко. А це не він бква часом
Карпіів стіг сіна поза минулого року за
червоним півнем пустив ненароком?
Андрій. Та,пане Власе.щось ви
говорите давнє.
Мати. А ще наша Явдося і на вечорниці
не ходить,а якщо і піде,то з неї і слова
не видавиш.
Явдоха. Оце вже мамо брешуть
ваші люди.
Попенко. А щоб ти скис. Щось ми
забалакалися з вами.
Пан
відкриває вікно і кричить у двір.
Попенко. Архипе! Де ти там є?
Запрягай коней. Їдемо до міста.
Мати з
дочкою виходять до іншої кімнати.
Свати переглянулись.
Андрій. То нам вже,мабуть,теж
пора.(йдуть до дверей)
Мати і
Явдоха повертаються до світлиці. У дочки в руках здоровенний ,золотистий
гарбуз.
Явдоха. А це тобі Грицю
миленьке,золотеньке…
Мати. А як звариш – буде смачненьке.
(мати і дочка розсміялися.)
Гриць
взявши гарбуза опустив голову і поплентався з хати. Останнім виходив Андрій.
Явдоха підійшла до нього.
Явдоха. А за вечорниці не вір
людям. Хочеш переконатися приходь до черемхи то і взнаєш (змовницьки
прошепотіла і засміялася).
Попенко,його дружина і дочка вийшли слідом за сватачами аж на двір і зачинили за ними хвіртку.
|