Золоте листя падає на землю....Ще ніби недавно воно було таким зеленим....воно було живим...воно було свіжим......ніби недавно воно лиш народжувалось із таких малесеньких бруньок і думало що житиме довго.....дурне...наївне....пройшло літо,прийшла осінь і воно почало відмирати...воно боролось за існування із таким сильним і диким вітром, який, мов божевільний, змітав все на своєму шляху.....листя відірвалось від гілля...воно полетіло вниз, на землю...ось і все....життя цього малесенького,нікому не примітного листочка догорає....він лежить собі на землі і тихо банально гине...так і моє кохання.....воно, будучи для мене якоюсь таємницею здавалось таким хорошим, світлим а головне вічним....але так само і думав той листочок,який, будучи ще зовсім маленьким мріяв що ростиме вічно...і моє кохання,як і той листочок, росло,було таким розкішним.......але наступила осінь для мене і...кохання помаленьку почало жовтіти і, врешті-решт, загинуло....загинуло...але чи назавжди? адже знову прийде весна, і знову впустяться бруньки...і знову все навколо оживе....і в тому числі моя любов! так, воно воскресне в моєму серці і знову буде гріти своїм теплом мою душу!
Прозові твори публікуються тільки у категорії "ПРОЗА" (додатково ще на власній сторінці)! Видаліть твір з категорій "Кохання", "Природа", "ОСІНЬ" та особливо "Бажаєте мати сторінку творів?" (у Вас Є ВЛАСНА сторінка!)
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
