Школа Полярного сяйва

                                  ШКОЛА ПОЛЯРНОГО СЯЙВА

                                                      Казка

                                       Наближався Новий рік…

Наближався Новий рік…І школа Полярного сяйва аж гула від збудження! Чому? Тому що кожного Нового року найкращі учні школи,дівчинка і хлопчик,отримували велику честь – біля Великої ялинки представити символ наступаючого року! І не просто представити,а знайти найкращого! Ще й досі в школі ходять легенди про те,як нинішній директор,Холод Завірюхович,здобув велетенського Дракона! Та якщо для всього світу то був лише символ,то для школи це був перший захисник і мудрий порадник на весь рік!

     Та й який хлопчик не мріє стати героєм?! І яка дівчинка не мріє стояти біля Великої ялинки у гарній сріблястій сукні,майже такій як у Повелительки Зими! Але не Крижинка! Крижинка мріяла стати героєм,тобто героїнею! «І чому це, - думала вона, - героями повинні бути лише хлопці? Чим ми,дівчатка,гірші?». Крижинка так замислилась,що не почула як Хурделиця Сніговіївна звернулася до неї. Льодик,який сидів поруч,штрикнув Крижинку ліктем в бік.

-         Га? Що? – підскочила дівчинка.

-         Це не зовсім та відповідь на яку я очікувала, - сказала Хурделиця Сніговіївна.

Крижинята засміялись,але під пильним поглядом вчительки,сміх стих.

-         Наступного разу будь уважніша,якщо хочеш стати учасницею Великої пригоди,бо це не лише честь,а й випробовування ваших знань і вмінь!

Крижинка була відмінницею,їй подобалося вчитися,та й уроки різномовлення завжди були цікавими. Хурделиця Сніговіївна ледь помітним рухом примушувала сніжинки прямо у повітрі складатися в слова різних мов,і не лише людських,а й мови тварин. Це було захоплююче видовище! Сніжинки зліталися,спліталися,кружляли і феєрверком розліталися по класу! Під кінець уроку снігові слова білосніжними метеликами пурхали і під стелею, і між партами,а деякі навіть сиділи на плечах у крижинят!

   Та Льодик,як завжди,невдоволено бубонів собі під ніс,

-         І хто ж видумав оце різномовлення? Стільки часу на нього витрачаю!

Льодик не вважав різномовлення важливим предметом. Набагато більше йому подобалися уроки вітрознавства,які вів Вітрюган Заметільович. Ось де хлопчача душа могла розгорнутися! Як же радісно підкорювати неспокійні вітри,і осідлавши важку снігову хмару підійматися у бездонне небо,коли здавалося,що північного сяйва можна торкнутися рукою! А перегони на крижинах та сніголетах? Справжній хлопчачий рай!

  Та не всі хлопці були такими вітрогонами,як Льодик. Сніжик,який сидів відразу за Льодиком,був спокійним і тихим хлопчиком. Його улюбленим предметом було світознавство,на якому Сніжана Холодригівна розповідала про різні чудернацькі країни. А глобус? Це ж справжнє диво! Величезний,вирізьблений із суцільної крижаної брили! Глобус був розфарбований білим,сірим та червоним кольором. Білим позначалися місця,де жителі Крижанландії могли почуватися вільно та комфортно; сірим – де треба бути обережним; червоним – небезпечні для здров’я крижан краї. Коли вчителька розповідала про якусь країну,глобус сам розвертався потрібною стороною. Кажуть,що цей глобус,іще в часи перших снігів,створила чародійством сама Повелителька  Зима! А коли відкрила школу,то подарувала його першій вчительці світознавства.

    Але найскладнішим був урок сніготворення,який вів директор Холод Завірюхович. Бо тут треба було ще й непогано знати вітрознавство,інакше й до вечора не збереш докупи снігові хмари! Найкращий,пухкий та лапатий сніг виходив у Хуртовинки. Мало хто з однокласників міг із нею позмагатися,хіба що Крижинка. Отримуючи подяку за гарно виконане домашнє завдання,Хуртовинка лише опускала очі і ледь посміхалася,неначе відчувала себе ніяково. Крижинку завжди дивувала така сором’язливість!

   Загалом,вчитися у школі Полярного сяйва було цікаво і весело. Але сьогодні учні були не дуже уважними,бо завтра мав бути день підведення підсумків і оголошення учасників Великої пригоди. Наближався Новий рік…