Ранній сніг, мокрий та лапатий, густо вкривав усе довкола.
Яблуні були схожі на скорботні постаті, що схилили набік свої сповнені дум голови та безсило звісили батогами руки.
Немов перед лицем несподіваної кари небесної, яка позбавила їх звиклої щоденної праці та перекреслила всі надії й сподівання на майбутній день.
Налиті нектаром плоди з розпачу кидалися у білий саван. Червоні яблука на білім снігу ні для кого не залишалися не поміченими.
Здебільшого, люди шкодували з того приводу, що, стиглі і смачні, вони так і не дочекалися дбайливих рук і не принесли очікуваної користі.
Деякі милувалися контрастністю кольорів, прагнули оспівати побачене чи відтворити на полотні.
І тільки поодиноких хвилювало те, як холодно яблукам на снігу і як від морозу палають їх щоки.
| 
у Вас