На крилах кохання я долетіла до самих небес. Там вони розтанули як білі хмаринки після теплого літнього дощу. Мій повільний політ розпочався! Думаючи,що скоро я досягну завершення свого існування, я почала згадувати все своє життя! На початку я згадала людей, які робили мені боляче. Адже саме з них розпочалось моє самостійне життя! Потім тих, яких я дуже любила і які любили мене. Але мене вони,на жаль, не розуміли! Тоді була та людина, заради якої я була готова на все! Вона мене також любила. Але, на жаль, я завжди робила їй боляче! Так в роздумах я все ближче наближалась до землі. Я вже почала її бачити. Саме тоді я почала думати:"А що ж такого я зробила в цьому житті?" І ззрозуміла, що окрім болю і страждань я не можу дати більш нічого! Мене охопило таке легке відчуття, що мої думки зразу ж залишились десь там... на початку. Я вже бачила чітко цей кінець. Ще долі секунд і я буду там! Ще зовсім трішки. І тут...кінець!!! Закінчилися біль і страждання! Навкруги темрява і тиша...!!!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
1
