|
Сніжинка
Оповідання
День видався напрочуд гарним! Високо в небі неквапно пливли хмари, а
сонечко раз-пораз визирало поміж них, неначе гралося в хованки. Сніг під
сонячними променями переливався срібними блискітками! Оленка вийшла із мамою на
прогулянку. Дівчинка підіймала вверх рученята і ловила сніжинки, яким не сиділося на яскравих
рожевих рукавичках, і здавалося, що вони
весь час кудись поспішають у своїх сніжинкових справах.
Аж тут почувся гамір і сміх! Вулицею йшли люди в чудернацьких костюмах,
попереду несли велику гарну зірку на палиці і співали,
-
Накривайте столи!
Та все килимами!
Радуйся, ой радуйся земле!
Син Божий народився!
-
Які кумедні! – засміялася Оленка, - А
про що вони співають?
-
Ці люди, - відповіла дівчинці мама, -
вітають із народженням Божого Сина Ісуса. Багато-багато років тому Бог послав
на землю свого сина, якого народила жінка на ймення Марія. Відтоді люди
святкують цей день і називається він Різдво.
-
Люди вітають один одного, - задумалась
Оленка, - А як же Ісус? Хто ж його привітає з народженням?
Тут вона помітила на рукавичці неймовірно гарну велику сніжинку, - Люба
сніжинко, - попросила дівчинка, - ти така красива і легенька, ти зможеш
долетіти до неба і привітати Ісуса з Різдвом!
Оленці здалося, що сніжинка ожила! Порив вітру здмухнув із маленької
рукавички сніжинку, і вона полетіла в небо і зникла серед багатьох інших сріблястих
красунь, що поспішали у своїх сніжинкових справах.
-
Ось тепер гарно! – прошепотіла
дівчинка,дивлячись в небо.
-
З Різдвом! З Різдвом! – лунало вулицею.
-
З Різдвом! – відгукнулася радісно
Оленка.
Дзень-дзелень! Дзень-дзелень!
Наступає новий день!
Це Різдво іде
хатами!
Божий Син тепер із
нами!
Зірочко, ясніше сяй!
Сина Божого вітай!
| 
та
у Вас 
1
