Вона існує в своєму маленькому, але щирому світі. Тільки там вона відчуває себе у безпеці. У її житті безліч зайвих думок, сторонніх людей, відхилених образ, неприйнятих почуттів...Життя озброїло її та зробило замкнутою. В арсеналі самозахисту егоїзм, байдужість, непохитні принципи та мрії, які завжди заліковують рани. Вона простує по життєвій дорозі сама, опираючись на бажання та уяву.Її не раз спіткало розчарування та біль розлуки, втрата близьких та відчуття самоти. Тоді вона чимдуж тікала у свій світ та ховалась у мрії. Через віконце вона дивилась зеленими очима на це неспокійне і таке незрозуміле для неї життя...Тільки там, у своїх мріях, вона гуляла босоніж по піску, по росяних травах, гралась із хвилями, з пелюстками квітів, дивилась на зорі та розмовляла з ними. Тільки вони розуміли її. Вона часто ховалась у мрії...Ні, вона не боялась! А тільки чекала...чекала...чекала... Тільки там вона по-справжньому раділа першому снігу, тільки там ялинка виблискувала справді казково, а Новий рік приносив радість і піднесення. Тільки у мріях свято було святом, а почуття залишались почуттями, а не металопластиковими замінниками любові. Їй завжди хотілось, щоб люди жили її мріями. проте увійти в її світ, у її мрії не вдавалось нікому. Вона дихала їншим повітрям, її ласкали промені їншого сонця, на її шкіру падали краплі іншого дощу, сни приходили з іншої планети і вірила вона іншим словам. У неї все було зовсім іншим. Довго вона жила сама у своєму світі, засинала зі своїми мріями.Та їй захотілось, щоб хтось увійшов у її світ і залишився там із нею.Вона хотіла з кимось розділити тепло своїх мрій. Вона шукала,чекала, поверталась, відпускала, пробачала, знову починала пошуки, але не припиняла чекати...І щоразу їй робили боляче! Кидали її мрії, грабували її світ, вбивали спокій у її душі. Вона втрачала надію, бажання і все більше закривала серце, закривала двері свого світу. Її мрії не витримали. Адже вона була така зайнята пошуками, що часто забувала про них. І мрії вирішили піти. У її світі стало холодно та порожньо...Без мрїй вона ніхто, її не існує. Ридаючи, вона благала їх повернутись. Мріїї не стали вагатись адже вона також була потрібна їм. У її світі знову зійшло сонце, заграли струмки,заспівав ніжний вітерець. Її серце наповнилось спокоєм та радістю. Вона вирішила більше нікого не пускати у свій світ. Заховавшись у мрії, вона знову рушила у дорогу...
достатньо сексуально і пристрасно. я як професійний автор кажу.
досиь цікаво, Маша, звучить ось ця ідея про мрію всередині світу, а не про мрію в ідеалістичному світі.
особливо пристрасно ось це Через віконце вона дивилась зеленими очима на це неспокійне і таке незрозуміле для неї життя...Тільки там, у своїх мріях, вона гуляла босоніж по піску, по росяних травах, гралась із хвилями, з пелюстками квітів, дивилась на зорі та розмовляла з ними.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
