В очах жевріє вогник. І важким диханням, через схлипи душі ти кричиш у світ, що жити варто. І по дитячому щиро ти біжиш, розкривши уявні крила. І смієшся крізь сльози. Біжиш легко вбрана по засніжених вулицях. І слизькі дороги повалюють на землю перехожих, а ти п'яна від життя незамічаєш того. Далі уявно летиш, наспівуючи знайомий мотив. Наздогнати тебе настільки важко, що я навіть не намагаюсь... Але ти зупиняєшся перед чужим вікном і мовчки заглядаєш у минуле.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Їжаки сумують за тим за чим і люди! За гармонією і людською теплотою душі! Яка береже і окутує добром! Дуже класний вірш. Прикро, що руйнуємо те, що дає життя.
у Вас 
