В очах жевріє вогник. І важким диханням, через схлипи душі ти кричиш у світ, що жити варто. І по дитячому щиро ти біжиш, розкривши уявні крила. І смієшся крізь сльози. Біжиш легко вбрана по засніжених вулицях. І слизькі дороги повалюють на землю перехожих, а ти п'яна від життя незамічаєш того. Далі уявно летиш, наспівуючи знайомий мотив. Наздогнати тебе настільки важко, що я навіть не намагаюсь... Але ти зупиняєшся перед чужим вікном і мовчки заглядаєш у минуле.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1510 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
