В очах жевріє вогник. І важким диханням, через схлипи душі ти кричиш у світ, що жити варто. І по дитячому щиро ти біжиш, розкривши уявні крила. І смієшся крізь сльози. Біжиш легко вбрана по засніжених вулицях. І слизькі дороги повалюють на землю перехожих, а ти п'яна від життя незамічаєш того. Далі уявно летиш, наспівуючи знайомий мотив. Наздогнати тебе настільки важко, що я навіть не намагаюсь... Але ти зупиняєшся перед чужим вікном і мовчки заглядаєш у минуле.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1454 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Правдиві Ваші слова, пані Катерино. Та я, на жаль, розчарувалася не тільки в своїй рідні в Росії, але й в сестрах в США. Ті також зайняті лише своїми собачками, а на наше горе їм глибоко начхати. І це
karas: Релігію придумали люди , бо Бог хотів щоб люди просто вірили в Бога життя , в Бога Творця , бо Бог є і незмінний , а релігії міняються як і всі традиції і обряди , але в кожного на жаль , своя правда