В очах жевріє вогник. І важким диханням, через схлипи душі ти кричиш у світ, що жити варто. І по дитячому щиро ти біжиш, розкривши уявні крила. І смієшся крізь сльози. Біжиш легко вбрана по засніжених вулицях. І слизькі дороги повалюють на землю перехожих, а ти п'яна від життя незамічаєш того. Далі уявно летиш, наспівуючи знайомий мотив. Наздогнати тебе настільки важко, що я навіть не намагаюсь... Але ти зупиняєшся перед чужим вікном і мовчки заглядаєш у минуле.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас