Убогим подаю часто.
У самої, як правило, в гаманці мідяки та дрібні купюри - статки мої не вельми великі, хоч є власне житло й постійна робота.
Під однією з крамниць жебракує молода дівчина. Вона не вдається до жодного з прийомів її товаришів по нещастю: не промовляє нічого жалісливим голосом, не заглядає у вічі проникливим поглядом, не намагається за будь-що привернути увагу.
Ця дівчина - застиглий витвір відчаю та безвиході.
Її вигляд мене зворушує. Починаю нервувати з того приводу, що, як на зло, порожній гаманець, тільки в потайній кишені сумочки прихована чималої вартості купюра. І на неї у мене великі плани.
Мимоволі пришвидшую ходу, намагаючись не вдивлятися у це неживе обличчя.
Кілька днів образ дівчини живе в моїй уяві. Не витерпівши, майже біжу до того місця, але цієї нещасної там уже немає.
Біль і прикрість шматують душу, приготовлені гроші печуть долоню. Цінні купюри, ви цього не вартуєте.
| 
у Вас 
0
