Вт, 05.11.2024, 05:51
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1047]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2698]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3384]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [314]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [907]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Чи повинно бути державне замовлення на друк поетичної літератури?
Всего ответов: 350

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

ТЕМРЯВА

      Ніч. Така звичайна, зовсім не примітна. Таких багато, і вони нічим не запам’ятовуються. Вони схожі одна на одну. Одна з довгих осінніх ночей, нашпигованих нудьгою.  
      Вона розплющила очі. Ще сонна, безуспішно спробувала ввімкнути світло. «Економлять електроенергію… Чи на станції щось зламалося… Чи…», – заворушилися обривчасті думки. Шукала в собі сили вилізти з-під пледу й піднятися з ліжка, та не знаходила. «Буде холодно», – промайнуло в голові. «А ще ця темрява», – додалося до того. Зацікавлення фільмами жахів далося взнаки… 
      Жінка зіскочила на ноги. Холод різко впився в її тіло. У темному будинку було трохи моторошно. «Та що ж це за кара така з цим світлом?!», – вирвалося в неї. Не встигла вона зробити кілька кроків, як почула якийсь шелест поза кімнатою. Здригнулася. Дійшла до дверей. Тиша. Вона повільно йшла коридором, вдивляючись у темний простір. Знов раптовий шерех жбурнув шматок криги в її душу. «Припини! Що за дурість? Той звук може бути від чого завгодно!», – заспокоювала себе. Спробувала посміхнутися. Невдало. Трохи пройшла вперед і смикнула за ручку дверей однієї з кімнат. Відкрила й зазирнула. Вікно було відчинене. На підлозі валялися папери, скинуті зі стола наглим вітром. «Ось звідки був той звук», – подумала вона. «А, може, ні», – додалося до попередньої думки. «Треба було зачинити всі вікна, бо інакше хтось може влізти до будинку. Зараз такі непевні часи. Та й коли вони були безпечні?», – розмірковувала вона в собі. Вона вийшла з кімнати. І раптом: «Гуп!». Вона здригнулася й мимоволі скрикнула. Повільно відчинила двері. Зазирнула. Стулка вікна була в іншому положенні. «Протяг», – пронеслося в голові. «Десь іще відчинено», – подумала вона. Це не додало їй спокою. Але шукати не стала. Вона підійшла до вікна й зачинила його. Вийшла з кімнати. Повільно пішла темним коридором. Намацала рукою вмикач світла й клацнула. Марно. Зітхнула. Зробила ще кілька кроків та опинилася майже біля сходів, що вели на перший поверх.  
      Вона ще не звикла до цього будинку, у якому разом зі своїм чоловіком оселилася два дні тому. Він не викликав симпатії. Напівпорожній, не ремонтований, мабуть, ніколи, він був якийсь незатишний. Купили через низьку ціну й великий потенціал. З нього можна було зробити, як сама вона висловилась, палац. Два поверхи. Дуже висока стеля. Багато кімнат. Гарний, навіть вишуканий фасад. Вона лишилася одна на цілу добу: чоловік поїхав у відрядження. 
     Раптом її ноги щось торкнулося. Жінка скрикнула й відскочила вбік. Але підлоги під ногами вже не було. Сонна й налякана, вона забула про відсутність поручнів. Ухопилася руками за край другого поверху. У паніці здригнулася. Важко триматись. Пальці ледь витримують. Частка миті. «Дев’ять метрів», – ударило її, немов блискавкою. Частка миті. Ще частка. Вона спробувала підтягнутись, але марно: сил не вистачало. «Ще трохи, і пальці розімкнуться», – вкололо її. «Як? То ж був кіт», – зрозуміла свою помилку. «Усе… Було… Так… Просто… Так безпечно. Чому?!», – пронеслося в мозку. Відчай розривав зсередини. Вибух за вибухом. Частка миті. Пальці розслабилися. 
      Ніч втратила свою звичайність.



Додав: Abigel (12.08.2011) | Автор: © Марія Берберфіш
 
Розміщено на сторінці: Проза, Берберфіш Марія

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2268 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
avatar
1 virchi • 12:16, 13.08.2011 [Лінк на твір]
Прочитав на одному диханні. up
Захопливо, але на жаль трагічно. Чи таки дасте їй другий шанс question

А тварини повинні жити на вулиці, а не в будинку! yes
avatar
5 Abigel • 00:43, 15.08.2011 [Лінк на твір]
Що там далі буде з героїнею, кожен читач най домислює своє. Для вираження закладеної в мініатюру ідеї це не важливо. У цьому плані має значення тільки зображений випадок сам по собі.
Дякую Вам, Василю, за коментар!
avatar
2 Asedo1949 • 15:26, 13.08.2011 [Лінк на твір]
Дуже, дуже інтригуюча "Темрява". Мені чомусь хочеться, щоб все обійшлося. hands hands hands hands hands
avatar
6 Abigel • 00:46, 15.08.2011 [Лінк на твір]
Дякую за відгук, пані Катерино!
avatar
Повернеться чоловік і,будемо мати сподівання, все буде добре,бо хочеться
вірити ,що нічого страшного з тією жінкою не сталося,гарний твір,сподобався:
hands hands hands hands hands
avatar
7 Abigel • 00:52, 15.08.2011 [Лінк на твір]
Дякую Вам за увагу, пані Галино!
Тут не виключено ані поганий кінець, ані хеппі енд. Усяке буває. Звісно, завжди хочеться гарної розв'язки!
yes
avatar
4 Davudenko • 09:37, 14.08.2011 [Лінк на твір]
ПАНІ МАРІЯ. ВАС ЗІ СВЯТОМ, А ЗА ТВІР БРАВО І ИОЇ ВАМ hands confu9 hands confu9 hands
avatar
8 Abigel • 00:53, 15.08.2011 [Лінк на твір]
Дуже-дуже Вам дякую, пане Іване. Це приємно!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz