Чекати на продовження не прийшлося довго, і це добре. Дякую. Потішили своїм твором: і лоскотанням нервів, і радістю за Марину, і жалем, що усе таки були по-справжньому, а не якийсь жарт колег.
Марійко,твір сподобався.,як і завжди,адже ваші детективні оповідання не можуть залишити когось байдужим,тільки хай уже більше з тією Мариною нічого не трапляється і так уже натерпілася (а якщо напишете продовження обов"язково прочитаю).5-балів.
Поки що думала тільки про збірку оповідань. Наразі ж бо прозу пишу тільки малу. Пізніше, можливо, вдамся до більших обсягів. :-) Цю історію не продовжуватиму. А нащо? Сюжет завершено, ідею виражено. Дякую тобі за коментар!
ну можна було б так закрутити що огого, от уяви, Марина починає роз*ясняти що це за труп і виявляється, що це труп якогось нещасного бомжа. А насправді той труп в домі було підкинуто разом з телефоном, а насправді, погрожувач живий і придумує все нові нервові вибухи для Марини, але ж чому? Можливо це помста за щось?
Ну не знаю, якось була пробувала писати щось, але то більше схоже на монолог, чи як то кажуть щоденник, ось один приклад: Дуже чудовий, теплий вечір, на шкірі відчувається тепло літнього вітерку і промені запливаючого за обрій сонця.Відчувається такий спокій, тут, майже на краю світу,де тривожать стан ледь чутний спів маласенької пташки і думки, думки про щось глибоке, про життя, про людей які мають для тебе значення, про людей, котрих ти любиш, котрих хочеш бачити поруч...мимоволі ти розумієш, що ці думки починають впиватись в твої очі і так ріжуть-так ріжуть, що стримати сліз майже неможливо, і ось відчувається, як по щоці запекла срібна сльозинка, в котрій відображається вся людська душа...От і вечір здається став прохолоднішим,раптово з"явилась потреба, в міцних обіймах, котрі здатні зігріти, зтерти ту срібну сльозу зі щоки соїм необережним поцілунком...Таке відчуття наче в цих обіймах має перевернетись весь світ і стане ще тепліше, комфортніше, затишніше...
Але це всього лиш думки в голос.Було ще декілька таких монологів, але я їх не зберегла, чомусь... Оповідань ніколи не писала, можливо якось спробую
от мабуть і не пишу оповідання тому, що безграмотна до жаху, що ж поробиш, в школі того не розуміла,що важливо знати мову. не було кому дати наганяя!!!!! а зараз чухаю, де не свербить (пробач за грубість)
Дочитавши твір згадала рядки із Біблії: "О, безодня багатства і премудрости і ведення Божого! Які неспогадані судьби Його і шляхи Його, яких не дослідити!" (Рим.11:33).
Дійсно, Марина лаялася і нервувалася через зачинені двері, а виявилося, що це спасло їй життя. Маріє, Ваш твір не просто міні детектив - він заставляє задуматися, додає оптимізму (якби дивно не звучало), наштовхує на думку: "А що коли оті події, які сьогодні здаються невдачами, тільки на краще?..." Тому приймаймо все не з роздратуванням, а з вдячністю, адже Там Комусь видніше. Дякую, що нагадали про це.
Дякую Вам, Світлано, що прочитали, але ще більше - за те, що заглибилися в зміст, зрозуміли суть. А ще мені надзвичайно приємно, що Ви віднайшли паралель між однією з ідей, закладених у Біблії, та думкою, вираженою в моєму оповіданні. Я дуже стараюся писати так, щоб у своїх творах стверджувати й відстоювати ці прекрасні ідеї.
Дякую Вам, Вікторе, за схвальний відгук і за добре побажання! Дуже цьому радію!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
