На календарі панувала зима, а на вулиці все ще затягнулась глибока осінь. Земля, з давно пожовклими травами, з озимовими посівами, з сирими дорогами, з темними лісами вже давно чекала снігу, а не дощу, який декілька днів виливав сірі хмари від синього неба. На сході починався новий день. Перші промені сонця розбудили старого лісника. Тепер йому клопоту прибавилось – потрібно годувати кабанчика, що «подарували злісні браконьєри лісу». Цебто Петро і Онисим. Старий лісник, що більше відомий у селі як Дубовий був працьовитим господарем. В очі йому вже війнула сивина. Дружина померла. Лише син не дозволяв відчувати безпорадність старості: -Тату, відпочиньте, я зараз сам все наготую і приберу. -Не турбуйся синку я вже і прибрав і наварив і майже попорався, оце лиш Сірку їсти занесу… -Ні, ні, давайте я – перебив батька син Василь. Через кілька хвилин він одягнувся, вийшов на вулицю і попрямував до буди клаповухого пса. Раптом, позаду почувся голос: -Здоров Василь! – сказав кремезний синьоокий парубок Сергій Гонта. -Здоров! -Зайди до мене на роботу, є розмова. Щось зжалось у горлі, не міг нічого більше сказати у відповідь Василь. Гонта також не чекав відповіді і попрямував на ферму «Злата», що розташовувалась на північному боці Голосіївки. Це був визначний день у долі Василя. Сказавши батькові, що йде у магазин, парубок пішов на ферму «Злата». Минаючи хату Катерини, не втримався і повернув до воріт. Все таки вона має вирішити все сама. Увійшовши на охайне подвір'я, Василь побачив як чорнява дівчина щось прала у старому кориті. Її пишне волосся розвівав вітер, а чорні брови притягували погляд. Парубок підійшов ближче і промовив: -Привіт Катерино! -Привіт -Та у тебе і так все чисто, ніде навіть пилинка не встигає впасти, навіщо це прання. -Дякую за хороші слова, приємно від тебе це чути -Я давно хотів тобі сказати..я..я думав.. що ти все відчуваєш..Ти розповідала.., що любиш пісню «Червона рута». -Так, це гімн всієї української естради, жаль що там немає третього куплету.. -Я для тебе написав.. цей куплет.. я хочу.. тобі його.. проспівати – Але від хвилювання ледь ледь пошепки наважився прохрипіти: Промениста зоря, Що для місяця сяє Ти для мене одна, Мов жар птиця злітаєж Хай говорять кругом Вітра в полі шукаю Та не марю я сном Бо тебе я кохаю. Катя почервоніла. Після хвилини мовчання наважилась відповісти: -Та ти поет, я вдячна тобі за все, але тиждень назад я вже зустріла своє кохання, з ним я не боюсь що скажу щось не те, ми годинами можемо розмовляти, а ти не переживай, ти хороший і обов’язково знайдеться та, що оцінить тебе і... покохає. На кирпатий ніс (точніше як називав батько – на ніс з горбинкою) парубка покотились сльози. Він швидко обернувся і пішов… Поблизу воріт повернув голову, і вигукнув крізь сльози з вдаваною усмішкою: «Будь щаслива, ти заслуговуєж на щастя». Під вечір у літнику поблизу ферми два парубки все вирішили. Хоча для Василя все вирішила Катя. Одне її слово і худорлявий кирпатий юнак накинувся б з кулаками на кремезного красеня – Сергія Гонту. Проте це її вибір. Син лісника, йдучи додому, знов і знов згадував шкільні роки з однокласницею Катериною, згадував як своїми словами підтримував її у тяжкі хвилини, одного разу саме він витяг дівчину із прірви самогубства : «Що ж вона заслуговує на щастя, він її захистить, он який здоровий. А як же я, як же я, я ще живий, я також мрію про кохання, мрію про сімейне щастя. Проте така красива дівчина заслуговує лише красивого хлопця, а я, як же бути мені, потопати в самотності, ну і нехай. Потрібно стати непомітним для їхнього щастя, продовжити існувати не для себе, а для оточуючих. АЛЕ Ж Я ЩЕ ЖИВИЙ» З сірого неба почали падати краплі. Це вже не просто дощ – це сльози падали з сірого неба…
Шановні читачі Дякую що приділили увагу і дочитали до кінця, надіюсь ви не жалієте, що прочитали це оповідання. Прошу хоча ю по слову напишіть щось у коментарі. Мені важлива ваша думка... Побачимось тут після Різдва, Бажаю кожному з вас приємно зустріти це величне духовне свято. З повагою реверс
Что такое красота И почему её обожествляют люди ? Сосуд она в котором пустота , Или ОГОНЬ ,мерцающий в сосуде ? Якось так писав Омар Хаям , Про душу ,якось так подібно пишете ,Ви пане rewers , Шукаєте в землі зерно ,щоб ним засіяти ниву -душі ,та окропляєте дощами прозрінь .
Мені стало вже цікавим ,як складеться подалі у Василя із Катериною ?Дякую !
Так, Онисим живий і сумніву у цьому бути не може! Я переконана і щиро йому цього бажаю, аби в одному з наступних оповідань я почула з його вуст - "Люблю тебе!" і у відповідь йому ніжним голосом - "А я тебе!"...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
