Пронизливо тихо в квартирі:
фіранки без насолоди слухають ніч,
кава заснула від своєї непотрібності,
чашка сумовито холоне…
Навіть тиша тут не була зайвою:
кімната, господарі й речі відокремили свої світи,
намарно люстра намагалася їх поєднати,
тіні не було,
тут не існувало образів і обрисів,
відтінків і кольорів,
сіре життя полонило
душі, заковані в панцирі;
навіть обра́зи покинули житло,
його полонила байдужість...
Сальвадор Далі
 | 
та
у Вас 
1
А,і справді,так буває:люди живуть під одним дахом,а їх нічого не пов'язує-кожен живе своїм відокремленим життям. 
