Світ. Який він... Ні. Дівчинка не задавала собі цього питання. Він - прекрасний! Він неймовірний, ласкавий, добрий. У ньому все живе і думає. У ньому всім добре, тепло, холодно... чи боляче. - Ой, деревце біднесеньке, зламали тебе? - шепотіла вона до акації, тоненької , з першими весняними листочками, - не бійся, я тебе порятую, - виймала з волосся стрічку, піднімала деревце-стебельце, ніжно обплітала, говорячи якісь примовляння. Дівчина щиро вірила - деревце ожило - і йшла далі, на ходу складаючи вірші. Вона не знала, що складає вірші, інколи це були розмови з другом, ні не уявним, а людиною, з якою їй хотілось поговорити. Та гарно розмовляти вона вміла тільки з деревами та квітами. Вона їх розуміла, вони розуміли її... Так розумів квіти і дерева її тато, який назбирував польові ніжності для мами, щоб кожного вечора принести їй букетик і сказати: -Клавуся!Я тебе любу! Саме любу, а не люблю. А мама байдуже кидала той букетик у вікно дев`ятого поверху: -Знову паліччя наніс.
Жінка не любила букетів. Квіти їй боліли ранами стебел. -Чому? -думала вона не раз... Чому я не люблю букети...
Вразила мене Ваша робота своїм теплом і добром якого так зараз бракує багатьом із людей. Воно, мабуть, завжди так було, що одні люди відчували серцем, то іншим було байдуже, але в наш час це особливо відчувається. Десь здалеку побачила і себе у тій дівчинці, бо як, і вона, по сьогоднішній день обожнюю всякі квіти, але тільки як вони ростуть. Спостерігати, як змінюється їх колір, запах, як складаються пелюстки на непогоду чи вечір, а ось букети чи композиції... Ні, я не скажу, що не сприймаю, просто щоразу приходить думка, що тим зрізаним квітам, мабуть, боляче, тим паче коли вони в'януть... завжди думається, а скільки б вони ще могли цвісти і радувати всю округу.
Прочитала Вас, пані Катерино, мов у власні думки зазирнула. Дякую. Я теж не ріжу квітів... Колись давно меніказали, ну, що там твоє дерево говорить....
Філосовський вірш Ваший , п. Тетяно. Хоча кожен раз думаю:" А чому мене повинні всі розуміти...?" Якщо в житті зустінуться люди , які свої по духу , то це вже добре . І то ,це буває на якийсь перід життя...
Так. Просто працюю з дітьми. Зустрічаються періодично отакі обдаровані, котрі не розуміють світ, а світ не розуміє їх....Історії закінчуються сумно.Мало хто лишається собою. Соромиться особливості своєї і підлаштовується під світ.... "Безучастно наблюдая" - частіше і батьки хочуть "нормальну" дитину. Це як поняття норми. Воно відносне взагалі....
Щодо того чи повинні насрозуміть - Ви праві. Але ж мова про дитину і її несформованні психологічно-філософські уявлення.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
