ЖІНОЧКА ВАМП 2 (На повітряній кулі)

Неділя. Я на майдані.

Тут ярморок, там ролери,

А за огорожою – автодром.

Тримаю морозиво у руці,

Тепле, воно вже стікає

По пальцях моїх.

Я поспіхом злизую струйки,

Щоб зберегти свій одяг.

А як же?

Сьогодні він в мене святковий.

Та раптом гомін, суцільне збудження,

Ось хтось вже пробіг

Повз мене

І вибив морозиво з рук.

Та я не жалкую,

Це ж куля повітряна

Все нижче і нижче –

Вже чутно газу гудіння,

І раптом зверху канат

Чіпляюсь за нього,

Здираюсь угору,

Все вище і вище,

А унизу невдоволений гомін,

Все інші бажали теж

Опинитись на місці моєму

Та сьогодні вдалось

Лиш мені

Злетіти у небо

На кулі повітряній.

Підтягуюсь на руках,

Підтримую тіло ногами,

І ось вже кабіна,

А з неї рука простягається

Просто до мене,

Тендітна жіноча рука.

Придивляюсь…

Та це ж моя жіночка вамп.

Златавий скафандр,

Шлема відкинуто,

Обличчя просвітлене ніжне,

Та трохи суворе.

А як же? Сьогодні ж вона капітан.

Я щось їй кажу. Вона головою

Киває у відповідь,

Та мабуть не чує,

Бо вітер такий –

Кабіну розгойдує,

Збиває полум’я

З газового пальника.

І той аж гуде невдоволено.

Та хай, собі хай!

Бо куля повітряна

Вже знов на підйомі,

Нащо знижатися,

Коли я давно вже на ній.

І жіночка вамп поруч,

А юрби людей унизу,

Все більше нагадують мурашів.

За що ж мені шастя таке?

Я ж зовсім неповерткий

І за звичай мені не таланить.

Та сьогодні володарює

Жіночка вамп,

А я стільки мріяв про неї,

Що мрії здійснились мої,

І я у польоті на кулі повітряній.

Тримаючись за руки,

Пропливаємо над центром міста.

Величезний собор, навіть

Вежа телевізійна

Залишились десь унизу.

Яке ж це щастя насправді,

І навіть коли прокидаюсь
Все ще продовжую

Цей дивовижний політ

На кулі повітряній

Разом

Із жіночкою вамп…