Чт, 21.11.2024, 18:23
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Що є загрозою розвитку української мови?
Всего ответов: 497

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Верлібр
 

ЖІНОЧКА ВАМП КРИМІНАЛЬНА ДРАМА

………………………………………………………………10сек

Жіночко вамп,

Осіннього вечора

У ресторані чекають на нас..

Адже саме сьогодні день роковин

Початку нашої близькості.

Два KADILLAK-и –

Білий і чорний –

До наших воріт.

Почт охоронців

В позошляховиках,

Путь розчищати спереду

І прикривати ззаду.

А в ресторані усі на нервах.

Вхід по запрошеннях,

А інших всіх завертають

До виходу,

Преса і папарацці –

Звичайно будуть -

Але тільки обрані

І відфільтровані.

Ну, що ж ,

Ми вже одягнуті,

Я зазвичай у смокингу,

А жіночка вамп
У сукні новій,

Блискучій, із переливами,

Неначе шкіра змії,

Із декольте сміливим,

І повністю оголеною спиною,

Зате ніжки стрункі аж до самих п’ят

Декоровані вишуканою тканиною,

І тільки із глибоких розрізів

Іноді проглядає

Мармурова білизна шкіри.

А скільки прикрас –

Про них вже мовчу,

Бо місця не висточить

Навіть у довжелезному свитку,

Такому ж, яких по світлиці

Чимало повішено

Поруч із гобеленами.

І ось ми готові…

Подаю руку –

І вона, на неї спираючись,

Сходить униз до холу,

Немов королева.

А там вже очикують…

Поважний дворецький

Із почтом лакеїв.

При нашій появі,

Один з них

Накидає не плечі жіночці вамп

Манто із норок – біле, мов сніг.

І вона йде до великих парадних дверей,

Що заздалегідь вже давно розчинені.

А біля ганку очикують водії –

Мій у чорному,

Мов поставлений на задні лапки

Літній досвічений кріт,

Її ж – в усьому білому

Довгий, масластий,

Наче той бусол

Із чорною смужкою замість краватки,

Звичайно, що молодий,

Старих вона і на дух не переносить.

Охоронці тримаються осторонь,

Їм не личить наближатися упритул ,

Хіба що за умов екстремальних,

Яких, сподіваюся щиро,

В святковий не виникне день.

Хвилина… І ось ми вже рушили –

Кортеж із мигалками,

А у центрі

Звичайно жіночка вамп.

Повні столи – аж ломляться,

Гучне застілля – аж стіни гудуть.

Скільки тостів римованив

І не римованих теж

Приготував тамада,

А тепер з вуст, мов з рук,

Наче той голубар,

У політ запускає.

Я вслухаюсь у них,

Та жіночка вамп

З презирством викривлює

Повні червоні вуста

І мружить, мов стріли підведені,

Набряклі втомлені очі.

Мудра вона – ось чому

Їй нічого давно не цікаво.

Бо пізнала усе:

І побої в дитинстві,

І зґвалтуванні у юності,

А трохи пізніше

Зневажливість чоловіка

І пелюшки, пелюшки, пелюшки.

Від всіх і всього натерпілась,

І ось у зрілих літах

Жіночка вамп, мов у казці живе,

Бо я їй у всім догоджаю.

А як же, поперше, кохаю,

Подругк, можливість маю таку,

Кожну копійку не рахувати,

І кожну для неї,

Для моєї жіночки вамп.

І ось стоїть на столі

Келих на довгій ніжці

Із справжнім французьким шампанськім,

А в келиху чорна троянда –

Все, як у Блока, у незнайомці.

Жіночка вамп посміхається

СамИми куточками вуст.

О, Божечки! Та як я кохаю її,

Який я безмежно щасливий.

Та раптом – гуркіт і постріли,

Гупіт важкий від падінь

Тіл моїх охоронців.

І ось нарешті до зали

Уривається він,

Ніким не запрошений,

Та і не переможений

Також на жаль.

-Ну, що? – зверхньо

Звертається він до мене:

-Натішився, похіть свою вдовільнив,

А тепер і віддай, ту що мені належить.

І жіночка вамп не обертаючись

Йде до нього,

А я залишаюсь на місці.

І в голові прокручується

Останні п’ятнадцять років.

Купівля і перепродаж

Ласих земельних ділянок,

Тогівля нафтою,

Завезеною без мит,

А поруч із цим

Афганський важкий наркотрафік,

Але ж напрочуд прибутковий…

А цей невдаха, що нині вірвася до зали,

Маленький і лисий,

Хіба тільки те, що злий.

Йде до останнього, не маючи розуму

І добре пророблених бізнес проектів.

Ми колись починали разом,

Двоє афганців колишніх,

Вишвирнутих за борт,

Потужними хвиляма перебудови.

Усе поділяли навпіл, і перші гроші,

І першу здобич, а головне,

Прихильність

Жіночки вамп.

З ним важко було

Та я намагався спочатку

Якость залагодити

Усі протиріччя, усі непорозуміння,

Пов’язані з його дурною натурою.

Та потім впевнився,

Що він на одне тільки здатний

Усе руйнувати,

Усьому протистояти.

І тоді – я ковдру потяг на себе –

Вчасно і впевенено,

І в одну мить він лишився всього,

Та – не загинув, а затаївсь.

Що робив ,

Які сколочував зграї,

Я не цікавився і не знаю.

Та нащо цікавитись,

Коли все це суцільний

Самісенький кримінал,

До якого я давно непричетний

Із яким ні за що не домовиться влада.

Завтра стягнуть всі сили,

Завтра він буде метртвий,

Але сьогодні – він переміг,

І жіночка вамп

Дісталась у здобич йому,

А я на підлозі

Із простреленими грудьми,

Завершую останній свій хрип -

Немов баритон всесвітньо відомий
На бенефісі завершує

Фінальну партію

На сцені Ла Скала.

А тим часом негідник

Щось суворо

Наказує жіночці вамп,

І та слухняно,

В усіх на очах,

Висковзує з сукні,

Мов з шкіри змії,

Для якої час ліньки настав.

Та переможцеві замало й цього

Для повної перемоги,

І він їй наказує ще,

Чого я на щастя не чую.

Та на нещастя

Все ж таки бачу,

Як вона позбавляється

Неквапливо

Мережаної білизни,

І залишається у вбранні Єви

На високих підборах.

Це надзвичайно

Подобається йому,

Хижа посмішка

Розрізає навпіл

Його обличчя,

А короткопала долоня

Із викрученими набряклими суставами

Грубо тьопає її по опуклих півкруж’ях

Досконалої, як і все інше у ній,

Та в дану мить незахищеної

І потерпаючої сідниці.

Вона не заперечує,

Їй навіть певно подобається

Таке відверте поводження

Її нового господара і годувальника.

Але я, хоч і напівметрий,

Не витримую такої ганьби

І міцно заплющую очі,

Втрачаючу рпзом

І зір, і свідомість.

Гадав, що помер,

Але опритомнів раптом

Ні в пеклі, і не в паю

А на жорсткому лікарняному ліжку.

Із важкістю сконцентрував зір

І поступово із світлих і темних плям

Вирізнилась палата,

Із сонячними променями на підлозі,

А на металевому офісному стільці

Між ліжком і тумбочкою

Вона, моя невідступна

Жіночка вамп.

Білий халатик обтягнув

Худеньку зігнути спину,

Лікті встромлені у коліна,

А долоні аж до білих плям

На костяшках пальцях

Підпирають важку натомлену голову.

Я хочу звернутися

До неї

І розпитать.

Що і як сталося,

Та вона притискає палець

До тоненьких блідих

Із синім відтінком вуст
І розумію,

Розмовляти мені

Недозволено.

Ну, що ж,

Почекаю, поки загоїться

Все усередині.

А поки

Мовчки лежатиму

І дізнаватимуся,

Про новини, що вирують навколо,

Та й знову виносять кудись.

Гадаю, що не до смерті,

А до життя.

Це тимчасовому ьула перемога,

А зараз переможцеві моєму

Мабуть дісталося вже по повній,

І він не те що холодний, а крижаний

Перебуває на мармуровій брудній столешниці

Якогось там моргу,

Вже пошматований п’яним прозектором.

Та це все уже не суттєво,

Головне ж тільки та,

Що знову зі мною

Жіночка вамп –

Мій хрест

І мій оберіг.






Додав: вершник (15.09.2013) | Автор: © Юрій Іванов
 
Розміщено на сторінці: Верлібр

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1934 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
avatar
1 Asedo1949 • 16:06, 15.09.2013 [Лінк на твір]
Неперевершена спокусниця, подруга життя, хранителька сімейного вогню - все це про жінку, яка стала головний героєм такого сучасного, я б сказала, бойовика. Історія знає багато драм, які сталися через жінку, але чоловіки не перестають доводити свою зверхність.
avatar
Щиро дякую за цікавий грунтовний коментар. Навіть мені, автору, він розкрив на дещо очі. up
avatar
3 Davudenko • 06:53, 16.09.2013 [Лінк на твір]
Блискучій, із переливами,Неначе шкіра змії, hands


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz