БО ЗНА ЩО ІНОДІ НАВІТЬ БЕЗ РИМИ
Свято, свято...
Воно скінчилось,
Так і
Не розпаливши вогнів.
Поруч із такими статками
Навіть злидні відпочивають.
Якщо брешеш,
Тоді і покращення
Обертається
На справжній калапс.
Його покращення
Не має прощення.
Звично нудьгуємо, побиваємось,
Та може колись дочекаємось.
От тільки чого?...
Невідомо.
Ото сміливець!
Кулака кожному
Під самісенький
Ніс суне...
Та з-під вовчої кухлянки
Довгі заячі вуха
Раз у раз проглядають.
Як гримне,
Аж зсмля здригається -
Та то ледь-ледь,
А ось як заверещить,
Так перепонки міцні
Барабані
Мильними бульбашками
Лопаються.
Колись на допиті
Літній поважний жандарм
Запитав
У тоді ще зовсім молодого
Ул'янова-Леніна
-Куди це ви,
Перед вами ж мур?
На що Ул'янов-Ленін,
Як і завжди влучно, відповів;
Мур, це так,
Та вже зовсім гнилий -
Пальцем ткни
Він і розвалиться.
Малий та спритний -
Із будь-яких пазурів
Вивернеться.
А от великий, могутній
Майже завжди неповерткий,
А тому найменший камінчик із пращі
Приведе його до поразки
Та - не великая страна,
Что нарекла себя великой.
Велики поступки,
А в пустых пространствах
Лишь ветер свищет,
Убивая надежду на будущее.
5.01.2014
| 
у Вас 
0
