х х х
у цих святах залишишся останнім на ключ замкнути ятку назавжди, аби ніхто не зміг упасти в яму і вкрасти маску, вскочити в пітьму. впаде хай ключ, утопиться в кишені вітрилами пістріючих штанців - в самотність увійдеш мов у пустелю, де міражі танцюючих слонів. в душі умить злеліється надія, що спека ця скінчиться, лине дощ - і контур суму зрушиш на барханах, занурючи капці у пісок... сліди усі завіє жовтий вітер, бархани знов повернуться у сум.
Додав: ontoya (27.04.2017)
| Автор: © Ем Скитаній
Розміщено на сторінці : Верлібр
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1864 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА