х х х
у цих святах залишишся останнім на ключ замкнути ятку назавжди, аби ніхто не зміг упасти в яму і вкрасти маску, вскочити в пітьму. впаде хай ключ, утопиться в кишені вітрилами пістріючих штанців - в самотність увійдеш мов у пустелю, де міражі танцюючих слонів. в душі умить злеліється надія, що спека ця скінчиться, лине дощ - і контур суму зрушиш на барханах, занурючи капці у пісок... сліди усі завіє жовтий вітер, бархани знов повернуться у сум.
Додав: ontoya (27.04.2017)
| Автор: © Ем Скитаній
Розміщено на сторінці : Верлібр
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1931 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Горіти пройдисвітам і душогубам у пеклі. І якомога скоріше.
leskiv : Ох, вже ця душа стражденна.
leskiv : Погоджуюся. Життєвий шлях треба обирати самому.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА