на останньому слові поставив крапку - плямою впала з пера нечепури каламаря...
і хтось брутальний, смалкий хтось гримнув дверима, навстіж їх відчинив! гучноголосий, змітає мій світ самоти... - то був янгол весни! і... - входить вона з оберемком цвітіння, під галас пташиний зі співами у передзвін. теплом і коханням, красою освячена і осяйна у строї прозорому... - крізь хату пройшла бездоганна, квітуча і чарівна!.. пелеринку веселкову їй на плечах хвилює тихим у свіжості подиху легіт...
милуюсь весною, що кроком легким пройшла крізь хату й крізь мене у темні і білі хмаринки у небі. які, невагомі, у кольорі міняться і пригорнулись, цілують лагідне сонце і далі пливуть загадкові, казкові у синьому просторі неба - і зводять у ньому із мрій і любові веселкові і веселі, квітучі у сяєві сонця світи - у вітанні до них овація перших травинок! і... - дощик цілющий раптом зірвався і зашумів, напоює зранену взимку землю...
на останньому слові поставив три крапки - камінчиками їх розкидав, кинув у ворожбі - гадаю майбутнє на покресленому словом папері, в сумбурність веселу весни занурений на роздоріжжі...
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1763 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
