один в степу. там сам на сам із небесами. у серці рвана рана від болю самоти. беззахисний, не в силі ворухнутися - бо руки нерухомо лежать в траві, роскинуті чужі, відчуджені від мене. останнє слово завмерло на вустах. і слово те - був крик із запитанням до Всесвіта, який вже тіло огортав у холод місяця яскравого у небі. ...вуста зніміли... очі у відчаю відчинені аж навстіж в величну темінь ночі, зірки де миготіють миттєвостями часу, забутими колись в бажанні жити - нині вже зірки безмрійні, байдужі камінці, пусті забави долі, іграшки, чаклунство, у Космосі мов дивні самоцвіти мигтіннями кодують тимчасовість, ховають вічність від буття. ...лежу в степу. земля із ніжністю у трави огорнула в духмяні і м"які. і шлях сплела мені в безмежність майбуття барвистими у мріянні квітками... - сховала там мене, немов в колиску вклала.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
