Я поет, посіваю словами,
Щоб із них, мов із зерняток,
Прокльовувалися паростки
Мудрих думок.
Я поет, висіваю образи,
Вигадані насамоті
У бурхливу ріллю буття.
Вони проростають,
Зіткаються один з одним
І сполахуть протуберанцями сонця,
У суцільній людській безнадії.
Я поет посіваю усім на свята
Поздоровлення, хай вони
Дійдуть аж до сердець
І, відбившись добрими почуттями,
Відгукнуться любов'ю..
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
0
ще раз дякую