Закохані квіти-зорі
Закохані квіти-зорі Присвячено: Софії Хоменко Дні осінні пролітають, Мов хмари. Все холодніше й Холодніше стає. А я закохуюсь У Вас, пані Софіє. О пані Софіє, пані Софіє. Послухайте мене хоч раз. Ви вродливі, Наче перли глибоко Підземного далекого моря. Ви розумні, як книга. Ви успішні У всьому завжди. Всесвіте, без меж, Чом не можна вернути Ті минулі прекрасні часи, Щоб виправити усе? Але хто мені завадить Це зробить? Закони фізики? То я їх провчу! Поставлю із голови На ноги! І покажу їм, Де раки зимують! Зоряне небо, Дай нам ... Шанс, хоч бути разом Друзями на віки. Бо вічну жахливу Осінню нічно-денну Самотність я Не проживу!
Додав: Обрійко (28.09.2018)
| Автор: © Обрійко
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА