довжелезним безмежно змієм
вповзає підлогою протяг.
розсовує стіни, допоки
вони не звіються штипом
у темряві темних матерій.
і жалом (три гострих леза!) -
трощить він жалом стелю!
і дах вибухає - в простір,
у космос летять уламки...
...і там,
у Всесвіті тому
створіння хвостаті гасають
на конях смолистих пекла
вершниками у кульбаках.
зривають пугами зорі
і скидують вниз зі свистом.
де їх підбирають,
складають
у кошики верболозні
мелюзини, лісниці, мамуни,
одміни, капуші
і - морок,
що манія, дух ворожий.
до млину ті кошики зносять
жертовним дарунком.
у шані
до ніг Млинаря висипають
злодійськи вкрадені зорі.
простромлює їх він списом
й над огнищем з чорним димом
з зірок випарює мрію,
доки золою не стануть.
на жорна кидає камінні,
в смолу перемелює.
потім
у пекло,
створінням хвостатим на радість,
дощами,
сипе смолою
з гігантського смолоскипу.
в ебенове небо - вереск
і захват кувіканням, виском
до Млинаря лунають.
той апогей радіння
аж до шпарин досягає,
що холодом лютим віють -
крізь них довжелезним змієм
вповзає підлогою протяг.
не щільно причинені двері
зі скрипом хитаються вільно...
то, певне, чари хеллоаіна потихеньку вже діють... щиро дякую, що звернули увагу...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
щиро дякую, що звернули увагу...