Доле
Доле, воле, леле моя! Выд павутиння рясного осіннього До ходіння й кружляння попідтинню. Від розбитих серцевих хвірток І до болю й суму у вигнанні. Доле, воле, леле моя! Чи то так майорить вдалині моя мойра, Чи то серце блукає в пітьмі? Доле, промені розуму дай! Руху двері відкрий нові! Крізь зими зледеніння Неси з пелюстками весни Тонкі шовкові шати, Німі й пророчі вогні... Доле, римо, скрине моя - Там, де усі скарби - Сумом вкрита рідна земля Й майбутнього Зеленаві пагорби.
Додав: juventa_charitina (02.03.2022)
| Автор: © Juventa
Розміщено на сторінці : Верлібр
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1748 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА