Без заголовка
Прийшов пізно, привітався. Примружився, провів поглядом, поцілував. Повільно, прогулюючись, пішли проспектом повз попсований паркан престарого парку. Парк простягся по пагорбу, примарним поглядом проводжав прохожих. Поволі почали пригадуватися перші палкі поцілунки, приємна посмішка, перша пристрасть. Починаю плакати. Питаєш причину. Подумки придумую паралітичні промовки, позбуваюся песимізму просто примусово. Потік приємного прохолодного повітря примусив прокинутися. Пошепки прошу притулитися поближче, ЩОБ повільно померти поряд…
Додав: anastassya (27.04.2010)
| Автор: © Степанова Анастасія
Розміщено на сторінці : Верлібр
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1454
# закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ КЛЮЧОВІ СЛОВА
у Вас