* * * Близько до мого зачасся Випав причастя квиток. Я ще не знаю, чи вдасться Випити щастя ковток. Я ще не знаю, чи буде Срібло у струнах моїх І чи ударить у груди Хвиля під назвою "гріх". Ні, самота не вмирає, Лиш переходить у крик. Стане зачиненим раєм З розсипом зоряних крихт. Стане загубленим світом Серед заблуканих тиш. Небом душі не повитим, Де ти між світлом летиш. Де ти шукаєш недремно Між полюсами утрат Пересторогу від темряв, Що визирає з-за ґрат.
|