* * *
Не витерти шпагу об світ,
Скривавлену шпагу!
Тебе він покличе на звіт
За цю неповагу. І що йому відповіси
Крізь муки сумління:
Чиї тут звучать голоси
На всі покоління? І хто твої сни голубі
Спровадив до схрону?
І чом не сховатись тобі
У власну корону? — Навіщо ж у прийми лихі
Штовхаєш ти, світе?
Але у мовчанки глухі
Все небо зашите. І зблиснуть зірки у траві
На іншу підкову.
Не витерти шпагу об світ,
Немов об полову…
| 
у Вас 
0
