Олександр ГУНЬКО
*
* *
А
за вікном нудьгує дощ
І
схлипує вітрами.
З
яких пустель, провулків, площ
Він
сутінки збирає?
З
яких невидимих світів
Свої
він ронить сльози?
І
смутком входить в кожен дім,
Немов
розради просить...
Ось
він іде. Іде й стоїть
Облогою
глухою.
І
скільки йтиме ще століть
Вперемішку
з нудьгою?
Не
говори мені. Помовч.
Замкнула
ніч всі брами.
А
за вікном нудьгує дощ
І
схлипує вітрами.
|