збільшити
Привітне сонце світить не для тебе,
Обмерзле гілля, може, й не заквітне,
Розлоге небо - може і не небо -
Омана в висі, зовсім непомітна...
Жорстокість долі ранить твою душу,
Надломиш крила, прагнучи злетіти,
Етюдом смутку милуватись мусиш,
Черствіє серце від облуди світу...
А ЧИ НЕ ВАРТО ПОРОЖНЕЧ ПОЗБУТИСЬ???
|