Чим є кватирка у вікні!
Звичайний отвір в площині!
Відкритий простір на тлі скла,
Що все крізь себе пропуска!
Навкруг й довкола все прозоре!
І видно далеч й видно зорі,
Й людей,що повз вікно ідуть,
Й блакитність неба,й каламуть!
Усе побачиш через скло!
На те воно і є - вікно!
А та проста кватирка,лиш додаток,
По суті - лиш частина тла!
Людьми придуманого скла!
Та без відкритості кватирки,
Без свіжості повітря,без подиху тепла,
Без запахів весни,
Без грому літньої грози,
Без аромату цвіту квітів,
Без чистих звуків плачів й сміху,
Котрими живиться душа,
Не варте й міді те вікно,
Якщо впускає тільки тло,
А почуття і серце зупиня,
Не даючи нам день від дня
Пізнати повноту життя,
У всіх у нас є види праці
І кожен вид єднає їх.
Виконують завжди буденно
Щоденні справи.Молодці!
Всі колективи повсякденно
Зливаються у трудвікно,
Через яке окремо кожен
Все бачить,що йому дано!
Та щастя в тому колективі
Не там,де є язик лестивий,
Й не там,де сміх луна глузливий,
А чи хабар панує вшивий!
Добротна завжди буде спілка,
Де є така собі кватирка,
Котра всю гамму світу пропуска
У простір,де всі очікують тепла,
Де вірять у своє життя
Й чекають в долі лиш добра!
А для кватирки це-
Робота,наче і легка!
Та з нас не кожен зна,
Яка велика їй ціна!
Тож хай Господь благословля
Оту кватирку невелику,
Яка,неначе є проста,
Та завдяки її появі
Ми повноцінність в долі відчуваєм! ----------------------------------------------------------------------------------------------------- І С Т И Н А . У чому істина? Яка вона?
Від чого істина залежить?
До чого і кому належить й чи може,взагалі,
Залежати вона від когось
Чи від чогось у житті?
Чи може то здається ?
Що інколи одним лиш словом,
"Істинним" й "правдивим",
Людське життя умить закреслить комусь вдається?
Напевно,то здається!
Не може бути так насправді,наяву,
Що можна будь-кому,
Перекривити істину святу
Й на всіх одну!
Й не дивлячись стосуєьтся вона чого,
Перешивати до плеча свого!
Та ми ж,перешиваючи її,
Щораз до іншого плеча
Забули всі до одного,
Якого ж кольору і вигляду вона.
І саме головне!
Які є притаманні їй слова?
Убивство,заздрість,жадоба,брехня?
Чи вірність,скромність,правда і сім"я?
Що істиною є в моменті кожному життя?
Які є непорушні та істинні сьогодні почуття?
Й чи є вони у неї?Чи є у ній душа?
Хто й де узяв оті оманливі слова,
Від вимови яких болить всіх голова?
Котрі собою перекривили святі всі поняття?
Вважатись стала мудрістю заздрість і брехня,
А честь і гідність майнули в небуття!
До болю смішно,що навіть при розподілі брехні,
Від світу чисті шахраї
У ставленні до себе- хочуть мати
Істини святі!
Котрі закладені у Трійці Пресвятій!
Та вічний час й безмежний
Простір матінки Землі
Їм зрозуміти допоможе,
Що все,що є у світі напускне-
Пройде,пройде,пройде!
І час на вічні істини прийде!
Якого
Щораз до іншого плеча
|
у Вас 
0