МИсливий, ніжний, наче цвіт бузковий, Хрещений батько саду і співців. Арфіст небес, закоханий у слово, Йому вінок із променів я сплів. Любисток в нім і трохи
рути-м’яти, Обвитий він барвіночком
хрещатим.
Калина стежку обсипає цвітом, ЛИбонь, поет її тут посадив. Медами пахне золотисте літо, Едемом цим бродити він любив. Набуток він залишив – сад і
вірші… Калина ж нині стала ще рідніша. Очом же серцю так бракує слів?
1998
*6 листопада Михайлові Клименку виповнилося б 85 років...
Його сади шумлять і ваблять цвітом у пору весен, тінню серед літа, де полум"яні яблука осіннім вітром позбивані. Його збери привіти. А ті сади в Левкові, де бусли, дарують радість силою корінь І вірші дивно-чисті приросли у душі наші зеленню прозрінь.
Від щирого шанувальника творчості Михайла Клименка та учасника літературної студії його імені велика Вам, Іване, вдячність за спогад.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
