Як добре насправді, що ми на цім світі Хоч інколи можем побачитись так І сісти всі разом сім’єю-суцвіттям На відстані серця, що б’ється у такт,
Притиснутись ближче, покласти на плечі Знеможено руки, сказати: « Прийшов… Пробрався крізь далі, крізь болі старечі, Багато з тих пір я вже стер підошов!!!”
І глянути в очі:» Як Ви тут без мене? Пробачте, що я не підставив плеча, Коли було тяжко, і вітер студений, І слово, що ранить прикріше меча.»
Як добре зустрітись, відкинуть тривоги, Зізнатись очима: «Люблю Вас, Люблю!!! Я, той, що ніколи не вірив у Бога, Щоденно за Вас Його щиро молю…»
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
