Від ситості відмовився, солдате, І світська розкіш стала як більмо. Рутині буднів зміг протистояти, А скільки нас у битві цій злягло… Тобі згори дано перемагати Лукаву раду, похотне нутро. Даремно зуби скалиш, супостате, Не для таких як він твоє ярмо. Ти – непорушний ! Чим тебе злякати ? Предвічна мудрість, зморщене чоло. Vivat тобі, мій доблесний собрате! Що ти не дремниш, коли суне зло. 06.12.11
|