А.Ч… Половіючі ниви, край шляху за селом, рясно всіяли зливи прудко й легко притьмом. Змивши хмари з блакиті чорно – димні, мов пил, - розсоталися світом неквапливо, без сил. Де – не – де, у калюжі, впали з віття листки, - наче наші, мій друже, обірвались роки. Та хоч осінь на носі – нам ще літо в очах пломеніє і досі, як незгасна свіча… 15.08.12
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
