Шпалери на моїх стінах ще теплі від твоїх віч, що вчора своїм промінням навпіл розтинали ніч в маленькій моїй кімнаті, що міцно сплела ТАМ-ТУТ, де місяць в вікні плескатий шукав у мовчанні суть, аж поки сумний світанок не вивів зі сну чуття, заливши жалі у рани без крихітки й співчуття, розтявши на ДО і ПІСЛЯ для нас лише зриме МИ, навік вкарбувавши в пісню, як двоє сплелись крильми...
Прошита безсонням стеля - віконце для самовтеч, знов осінь стежки нам стелить уламками порожнеч...
|