 Я оглядаюся надад і згадую людей всіх різних- їх дружбу і її розпад, звучання слів частенько слізних.
Коли є спільна ціль, мета, тоді і дружба випливає на першу сходинку життя- довіра душу зігріває.
Приходять дні і всі смаки буття, які велИ до цілі, вже мають інші кольори і друзі стали пустотілі.
Вже не цікаві їм слова, які говорю у печалі, мінлива з часом все ж душа - І телефони замовчали.
Не кластиму я в руки всім довіру, залишу під серцем частинку,збережу собі, щоб жити довго у юрбі.
| 
у Вас 
1
