Коли ти покинутий сам на себе
Коли ти покинутий сам на себе і самота ріже вуха тишею. Коли як ти, нікого не гребе і носій щастя виліз грижею. Учора ще був не один… цілував… був цілований. А тепер у добі забагато годин і ти стомлено-атрафований… І думки не хочуть топитися хоч і топиш ти їх у стакані… Й по ТВ немає, що дивитися… З’їхали життя меридіани. І ти хочеш вже сам утопитися… але знаєш, що так не треба. І шукаєш за що ухопитися.. Тоді треба друг, як Сатурну – Феба!
Додав: Oksana_1994 (17.03.2013)
| Автор: © Гуцол Оксана
Розміщено на сторінці : Вірші про друзів
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 3204 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.