Слова маленькі розрослись
Вони не такі як колись
Я їх кладу нині на нашій рідній ниві
Хтось їх побачить інші ні
Бо родились у чужині
Де не завжди йшла з Богом в парі справедливість
Слова маленькі у рядках
Мов квіточки в батьків садах
На жаль батьків і тих садів уже немає
Я їх вплітаю в молитви
Наче квіточки у вінки
Несу де сплять сини улюбленого краю
Слова маленькі я малий
Бо рости не дозволив змій
Який скорити захотів душу і тіло
Лиш я ці малі букви ніс
Ними зростав душевний ліс
І тішився що прийде дощ коли гриміло.
Слова маленькі Божий грім
З дощем несе у рідний дім
Щоб там могли серед своїх душу огріти
І хоч криві може вони
Спішать як діти з чужини
Щоб в своїй хаті всі ми могли веселитись.
13.01.2010р.
| 
у Вас 
0
