Про Катю

   Із забутих давно снів, 

   Як відлуння минулих надій,

   Пролунав в повній тиші сміх,

   Продзвенів, уявіть!, посмів.

   Голосний, життєдайний, дзвінкий,

   Як промінчик в джерельній воді

   Заіскрився, засяяв як сніг

   Проти сонця, сріблястий , хрусткий.

   Зачепив у душі струну,

   Пропустило серденько удар

   І забилось сильніше: "Живу! Ще живу!" 

   І звільнилось від сонних чар.

   Безтурботність - це розкіш,

   Юність - втрачений рай,

   Щирий сміх - то Дар Божий -

   Неси людям. Співай!