Ви їдете.. Коли тепер побачимось? Ні не по Скапу! А ось так, вживу, Під синім небом! Де – немає значення, Щоб можна було сісти на траву Пліч-о-пліч, поруч, просто притулитися… Недовго посидіти біля Вас… Або зі сміхом бавитися квітами, І не зважати, що гукає час… Хай він завмре на трошки із тривогами, Обабіч стежки.. Посеред трави…
Ви їдете… Вже звичними дорогами… Нехай щастить… Люблю я Вас… А Ви?))
А Ви? Люблю, звичайно! Хотіла написати віршований коментар, та від емоцій, що нахлинули, він вийшов довгеньким, тому розміщую його окремо. Дякую, СОНЕЧКО моє. Думаю, що половина моєї відпустки пройшла у телефонних розмовах із Катрусею. :)))
З такими палкими почуттями, з неприхованою любовю написала ти, Катю, свого вірша, що й моє серце розтривожили твої слова, не обманюю. Дуже гарно звучить ще тоді вірш, коли уявляю, ні - чую! як наступного разу ти його декламуєш сама.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
1
5!