Пахне ранок свіжим вітром...

Воно часто в безсиллі боліло
І не знало, де сил йому взяти,
Проклинало Твоє грішне тіло,
За яке приходИлось страждати.

Не навчилося серце коритись,
Зустрічаючи зло і недолю.
Але мусіло, мусіло битись,
Хоч завжди виривалось на волю.

Мало досить і гніву й страждання,
І образи його розривали.
Та пізнало і радість кохання,
Це ж, повір мені, зовсім немало.

Скуштувало любові багато,
Божа ласка та нього сходила,
Спрагло вчилось життя пізнавати
І добро завжди людям робило.

Скажи серцю -"Прийми свою ношу,
Наберися терпіння і сили,
Не спіши зупинятися, прошу,
Ще година твоя не пробила!"
: