Дарує щастя неспокою
Життя стрімкий невпинний біг.
То в двері ломиться журбою,
То кличе радість на поріг.
То дня прозорого згасання
В жалобі вечора німій.
То ранку трепетне світання,
Вщерть переповнене надій.
І ти, мій друже, не сторонься,
Коли неспокій б’є
крильми.
Ми не стрічали б радо сонця,
Якби не бачили пітьми!
|