Розійтись, щоб зустрітись…. Чому ж ти їдеш??? Ні, не їдь, не відпущу! Не їдь! Ти надто рідко приїжджаєш! Дивлюсь із докором. Стою. Мовчу. Чекаю погляду. Ти погляд відвертаєш. Та я знесу вокзал, порву квиток! Я викраду тебе посеред ночі, Сховаю весь багаж в один куток, Віддам хоч півжиття, якщо захочеш! Хоч їдеш на півроку чи на рік, І відділяють нас кордон та кілометри, Зате запам`ятаються навік Яскравих буднів непідписані конверти…. Тому…до зустрічі. Чекатиму листа. До неї я лічитиму години. Мені лишається буденність непроста, А подруга така - лише єдина!
|