Захворіло довкілля весняним чеканням, Десь згубилася Муза, а з нею й Пегас... Ти ж на них не зважай - захворій на кохання - Це для серця найкраще у світі з прикрас!
Ой, як би ж захворіти, весною радіти, І знайти те кохання - що раз і навік, Тоді й Муза знайдеться і Пегас обізветься, А поетові горе - пропав чоловік, Бо приречений душу ділити надвоє- Для коханої Музи, а ще для віршів... Бо я в кожну Весну закохаюсь до болю... Тоді, березеню красний, може ще не спіши.
Я не спішу в обійми до Весни, Але зігрітися так тягне в її ласці, Мов у дитячій щемній добрій казці, Хоч лютий ще шепоче: спи, засни... І в мить, коли проміння світлим днем, крізь хмари проникає в предвесінні, Я вірю - березолу пісні дивні Розбудять враз природу і мене.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
1
