Ой, співанку-колисанку Несе в плесах Черемош, Через гори-витинанки, Як казковий кінь Татош. То – співаночка Ержішки Понад плаями летить, - Про Олексу, про опришків, Про свободи кротку мить... Ой, яка ся була гарна – Стан гнучкий, біляве личко, Очі карі, наче панна, Мов струнка Карпат смерічка. Звали дівчину Дзвіночком, - Розсипала ж бо пісні, Все співала, танцювала, Серед літа й навесні... -Ой, ти дівче,
безпричинно Не станцьовуй, не співай, - Заспіваєш в мить невпинну Щастя й долю-водограй. А Ержішка все сміялась – Нову пісню зачала... За йой легіні блукали, - Вона й думки не брала... Хлопці ж жменями збирали По росинам її слід До сердець надії брали, Щоб наснилась у ві сні... Сновидами-постолами Розбрелися ув горах. Її вроду проклинали, Ганьбували по світах... Їх прокльони сярозвили У крилатий вітерець І Ержішку миттю скрили У русалку. Ось кінець. ...То ж не з вчора-позавчора, На зелених плаях, в ніч, У високих Чорногорах Тоне пісні дивна річ... Водяна, п’янка красуня Все сміється, все танцює... І у кожне повнолуння Губить легінів, чарує... ...Ой, співанку-колисанку Несе в плесах Черемош, Через гори-витинанки, Як казковий кінь Татош...
Бачу, на Анумо потягнуло магічністю. Заворожує, Ігоре! Мені колись також написалось про магію карпатської ночі.
Терпко-терпко пахне хвоя, По якій пробігла лань. Чуєш, наче за горою Чутно відгомін зітхань? Ніч закутала у чари, Заманила у полон - Незбагнений і примарний, Де немає заборон. Стогне Мавка, стогін ллється Понад скелями, увись, На ці звуки хтось озветься Нині, завтра, чи колись. Бо над чарами невладна В горах згублена душа, Коли нічка зорепадна Так спокусами втіша. Чари відьомські розпустить, Задурманить дух і плоть, Цю містерію розпуcти Легко так не побороть. Повний місяць стиглі зорі Ніжно пестить угорі, З цих магічних перетворень Не один до тла згорів. На малиновий жертовник Хтось Комусь кладе дари, Промовляючи безмовно До правічної гори. Вихиляють мавки в танці Свої стегна і хвости. Хочеш стати їхнім бранцем? - Душу в гори відпусти. Там скуштуєш присмак раю І пізнаєш власну суть... Древня ніч не проминає - Вічна є її могуть!
Браво!!! Дуже гарна легенда!!! От не вистачало чогось такого. містичного, казкового на сайті. Я радію читаючи і твір, і коментарі!!!!! Ну просто - супер!!! Молодці!!!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
