У смутку моєму не винен...

                               С. К…

У смутку моєму не винен

Стрімкий і короткий мій вік.

За те, що люблю Україну

Страждати себе я обрік.

Як сни перетлілого літа,

Зникають надії в диму.

Не можу – без  радості жити,

Не знаю – радіти чому?

Самому несила збагнути

Питання болюче одне:

- Чому нерозсудлива скрута

Обачний достаток жене?

Брехні полохлива полуда,

Хоробро мене облягла.

Догоди холуйської брудом

Вкриваюсь, буває, зі зла.

Я думав, що все тимчасово,

Що скоро минеться цей біль.

Та всюди – порожні розмови,

І рабська покірність – суціль!

Невже червоніти калина

Від сорому буде повік

Тому, що люблю Україну,

Як друзі мої – звіддалік?..

15.04.11.