знову не туди

Стогне стогін в низах безкраїх,
Всі в мороці, як за що їм таїною,
Паскудний гнів груди утискає,
І стає для них - вже біллю головною.

Хиткий вітрець маленької надії,
Схиляти думи до мудрості - боїться, -
А дух спільноти до буремної події,
Десь там за хмарою - таїться. -

Гойдає світ пануюча завія,
Тепла і сонце людям не діждать
В низу - страждань жахлива діє,
А наверху - буя жорстока знать.

Стогне дзвонами від сорому душа
Не менше серце у відчаї кричить
Росте імперія прокляття – поспіша,
Набита злобою до всіх – ричить. -

Яскраві дні лишаються позаду
В яких була вподоба для життя
Вибирати те, що його не зрадить
І не залише на соромне розп’яття.

Тепер низи в задумі і в клопоті,
Як вийти з цього, як вийти із біди
З віків праві в крові і в плоті,
А йдуть як завжди знову не туди.