| БІЛЬ І ЛИХО  Кишить навкіл, запікає спека, Повна глуму у потоці хвиль,
 Сумнів, зрада і лихо недалеко,
 Яка мета, яка в них ціль?
  Зла грішного їм, уже замало, Сліз печалі і простого прокляття,
 Потрібно ще - щоб Вкраїна впала,-
 Оголена і зболена із раю в небуття.
  Запалу в них залишилось багато, Нове, ясне загнати у облуди,
 І полум’я мільйонам священне і крилате,
 Дощами косими довести до остуди.
  То як, спинить потворне і горбате, Заради спокою у душах по тривозі,
 Спільну силу мудрую підняти -
 Щоб все лихе - завмерло у знемозі.
  Та тяжко нам, чвари вгамувати, Щоб зігріти душу крижану
 І руку ближньому не просто дати,
 Бо знову б’ємось об глуху стіну.
  А змінити щось бажань зникає, І дух від болю до волі не летить,
 Про розпач нашу і лихо знає,
 За що нуртує і боляче морить.
 |