СУМНІВИ В ДУШІ Дарма ми, друзі хмурим брови, Дарма тримаєм сумніви в душі, Ми з вами вже - давно не сови, Так, досить нам сидіти у тиші. Поки ми правду ловим у тумані, І в сутінках вчимося світло рятувать, Дільці з кругів – ворони так звані, Уже готові - на часті сонце розібрать. Поки ми думаєм як, вийти з цього виру, Кому молитись і на що нам уповать, Дільці з кругів - що бісяться від жиру, Уже готові - усе наземне розпродать. Хіба часу нам друзі недостатньо, Очима посміхнутись і вогник віднайти, Взяти дуже, чисте й братнє, І через броди нечестиві перейти. Прийти до святості вечірньої молитви, І як свою правицю світлу прочитать Яку разом завжди будем любити На яку і будем так сердечно уповать. А кому ми, друзі поклонитися повинні, Так, це лише рідненькій матінки землі, Вона одягне нас і нагодує неодмінно, І вкриє квітом наші болі і жалі.
|