Ср, 30.07.2025, 03:25
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1076]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [135]
Аудіовірші [49]
Українцям [2705]
Вірш-пісня [550]
Вірші про Україну [1491]
Вірші про рідний край [815]
Вірші про мову [228]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [107]
Загадки [16]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [289]
Вірш-усмішка [1010]
Вірші про сім'ю [403]
Вірші про рідню [154]
Вірші про жінок [666]
Вірші про чоловіків [115]
Вірші про військових, армію [221]
Вірші про Перемогу, війну [428]
Вірші про кохання [3436]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [60]
Вірші про професію [85]
Вірші про eмiгрантів [146]
Вірші в перекладі [715]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [122]
Для мене поезія - це [191]
Поети [276]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [25]
Релігія [342]
Щастя - ... [603]
Жінка - ... [265]
Життя... [4536]
Філософам [1316]
Громадянину [924]
Метафізика [159]
Опитування для Вас:
Чи заповнюєте при публікації поле КЛЮЧОВІ слова/ТЕГИ?
Всего ответов: 162

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про друзів
 

ЗВИКАЄМО ПОКІРНО

ЗВИКАЄМО ПОКІРНО

Біль з віків у безумній спразі,
Сидить в закутках всюди і в усьому,
Страждань звідтіль в лихій засмазі ,
Росте корінням, великому й малому.

Біль з бідою, а страждань з брехнею,
Нищать стале і наругою вкривають,
Повсюди носяться, і хвилею своєю,
Усім паскудам крила розкривають.

І ця лиха подія, чи злодія,
Стає для них грою, чи метою,
Тримати нас без світла і надії,
В рабстві божевілля з мукою і тьмою.

Чому згодилися,чому змирилися,?
Паскудам тим, без спротиву служити.
Бо не браталися, а лише сварилися,
Коли збиралися, оту наругу засудити.

Де клялись, забути распрі і гризоти
І стійкі зневолені основи розхитати,
Разом до світла, вийти із дрімоти,
Щоб свою правицю у велич підійняти.

Та забули: як жили, так і жити будем,
І терпіти будем, звісно це само собою,
Біль, страждань звичайно ми осудим,
І знову заживемо у біді, зі старою бідою.

Додав: Davudenko (07.07.2011) | Автор: © Давиденко іван
 
Розміщено на сторінці: Вірші про друзів, Українцям

Поділіться цією публікацією у Фейсбуці:

Переглянули твір - 1772 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
klavysjka: А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...

klavysjka: На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...

klavysjka: Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...

klavysjka: Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz