Біль з віків у безумній спразі, Сидить в закутках всюди і в усьому, Страждань звідтіль в лихій засмазі , Росте корінням, великому й малому.
Біль з бідою, а страждань з брехнею, Нищать стале і наругою вкривають, Повсюди носяться, і хвилею своєю, Усім паскудам крила розкривають.
І ця лиха подія, чи злодія, Стає для них грою, чи метою, Тримати нас без світла і надії, В рабстві божевілля з мукою і тьмою.
Чому згодилися,чому змирилися,? Паскудам тим, без спротиву служити. Бо не браталися, а лише сварилися, Коли збиралися, оту наругу засудити.
Де клялись, забути распрі і гризоти І стійкі зневолені основи розхитати, Разом до світла, вийти із дрімоти, Щоб свою правицю у велич підійняти.
Та забули: як жили, так і жити будем, І терпіти будем, звісно це само собою, Біль, страждань звичайно ми осудим, І знову заживемо у біді, зі старою бідою.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1678 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
